Відчуження нерухомості, автомобіля чи іншого цінного майна майже завжди пов’язане з юридичними нюансами, про які власники нерідко згадують в останній момент. Особливої уваги потребує майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя. За загальним правилом майно, набуте чоловіком або дружиною під час шлюбу, вважається спільною власністю, хоча закон передбачає певні винятки. Тому в разі продажу, дарування чи передання такого майна в заставу може знадобитися письмова згода другого з подружжя. Таку згоду посвідчує нотаріус, що дає змогу належним чином оформити угоду. Відсутність належно оформленої згоди в окремих випадках може стати підставою для оскарження укладеної угоди.
Коли без згоди не обійтися
Законодавство чітко визначає ситуації, коли письмовий дозвіл другого з подружжя є обов’язковою умовою для проведення угоди.
- Продаж або дарування майна, придбаного в шлюбі. Якщо квартира, ділянка чи машина куплені за спільні гроші, вони вважаються спільними. Навіть після розлучення, якщо майно офіційно не ділили через суд або договір, дозвіл усе одно доведеться брати.
- Передача майна під заставу або в іпотеку. Коли майно стає забезпеченням за кредитом, виникає ризик його втрати. Тому банки завжди вимагають офіційний дозвіл від другого з подружжя.
- Внесок до статутного капіталу. Якщо один із подружжя вирішує віддати спільну нерухомість чи транспорт компанії як внесок, це теж вважається відчуженням і вимагає погодження.
Коли дозвіл не потрібен
Бувають випадки, коли майно належить тільки одному з подружжя, і він може робити з ним що завгодно без згоди іншого:
- Майно придбали ще до весілля.
- Річ дісталася у спадок.
- Майно отримали в подарунок (є договір дарування на одну людину).
- Квартиру чи будинок приватизували на ім’я одного з подружжя.
- Є шлюбний договір, де чітко прописано особистий статус цього майна.
Які документи доведеться зібрати
Для оформлення згоди той із подружжя, хто надає дозвіл, має особисто прийти до нотаріуса. Передати це комусь за довіреністю зазвичай не вдається, бо нотаріус повинен особисто переконатися, що людину ніхто не змушує.
З собою треба мати:
- Паспорт (або посвідку на проживання).
- Ідентифікаційний код (ІПН).
- Свідоцтво про шлюб (або свідоцтво про розлучення, якщо купували в шлюбі, але вже розійшлися).
- Копії або оригінали документів на майно (техпаспорт, витяг з реєстру), щоб у заяві чітко вказати, про який саме об’єкт іде мова.
Як проходить сама процедура
Усе відбувається досить швидко і зазвичай займає хвилин 20–30:
- Сторони приходять до нотаріуса та віддають документи на перевірку.
- Нотаріус перевіряє особисті дані, переконується, що людина усвідомлює свої дії та діє добровільно.
- Готується текст заяви на спеціальному нотаріальному бланку суворої звітності.
- Заявник уважно читає текст, підписує його в присутності нотаріуса, після чого той ставить свою печатку та вносить запис до реєстру.
Згоду можна оформити як під конкретну угоду (наприклад, «на продаж квартири за адресою…»), так і в загальній формі (на продаж будь-якого майна на розсуд чоловіка/дружини).
Скільки діє згода і чи можна її скасувати
Закон не ставить чітких часових рамок для дії такого документа. Але за бажанням у самому тексті можна прописати строк (наприклад, «дійсна три місяці»). Якщо дати немає, дозвіл вважається чинним до моменту підписання самої угоди відчуження.
Скасувати вже видану згоду теж можна. Для цього треба знову піти до нотаріуса й написати заяву про відкликання. Головна умова — зробити це до того, як основний договір купівлі-продажу чи дарування буде підписаний. Якщо угоду вже уклали й зареєстрували, скасувати згоду через нотаріуса не вийде — далі працюватиме тільки суд.
