Домашнє насильство не завжди починається з удару. Іноді все починається з образ, тотального контролю, заборон спілкуватися з друзями або вимог звітувати за кожну витрачену гривню. Такі ситуації часто роками залишаються за зачиненими дверима. Але мовчання не робить їх менш небезпечними. В Україні діють механізми правового захисту, якими можуть скористатися постраждалі.

Що вважається домашнім насильством і як його розпізнати

Під домашнім насильством законодавство України розуміє умисні дії фізичного, психологічного, сексуального або економічного характеру між членами сім’ї, родичами, колишнім чи теперішнім подружжям, а також людьми, які спільно проживають або проживали однією сім’єю. Наявність офіційного шлюбу для цього не обов’язкова.

Важливо розуміти: насильство в сім’ї — це не звичайна сварка, під час якої обидві сторони можуть висловити невдоволення. Йдеться про поведінку, спрямовану на контроль, залякування, приниження або заподіяння шкоди іншій людині.

Закон виділяє чотири основні форми:

• Фізичне насильство. Побиття, штовхання, удушення, позбавлення свободи пересування, навмисне заподіяння болю та інші дії, що загрожують здоров’ю.
• Психологічне насильство. Приниження, погрози, шантаж, постійна критика, переслідування, залякування, заборона спілкуватися з близькими.
• Економічне насильство. Відбирання грошей, заборона працювати, позбавлення доступу до житла, їжі, ліків або інших необхідних ресурсів.
• Сексуальне насильство. Будь-які сексуальні дії без добровільної згоди, примус до статевих контактів або інших форм сексуальної поведінки.

Особливо підступним буває психологічний тиск. Людина поступово звикає виправдовувати кривдника, звинувачує себе та перестає помічати, наскільки далеко зайшла ситуація. Проте відсутність синців зовсім не означає відсутності насильства.

Проблема має значний масштаб. За даними Національної соціальної сервісної служби, лише за перше півріччя 2025 року в Україні зафіксували 61 280 звернень щодо домашнього насильства. Це не всі випадки, адже далеко не кожна постраждала людина наважується попросити про допомогу.

Куди звернутися жертві домашнього насильства та як отримати захист

Перше правило — не чекати, поки ситуація стане критичною. Якщо кривдник погрожує, застосовує силу або є ризик повторного нападу, необхідно телефонувати до поліції за номером 102. Якщо потрібна невідкладна медична допомога — 103.

Звернутися по підтримку можна навіть тоді, коли фізичних ушкоджень немає. Поліція зобов’язана реагувати на повідомлення про насильство, оцінювати ризики та вживати заходів для захисту постраждалої людини.

В Україні працюють такі служби:

• 15-47 — урядова гаряча лінія з протидії насильству. Консультації доступні цілодобово.
• 116-123 або 0 800 500 335 — національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства. Тут можна отримати психологічну, юридичну та інформаційну підтримку.
• 0 800 213 103 — контактний центр системи безоплатної правничої допомоги.
• 102 — поліція, якщо необхідне негайне втручання.

Також можна звернутися до місцевого центру соціальних служб, мобільної бригади соціально-психологічної допомоги або спеціалізованого притулку. Там допомагають знайти безпечне місце, отримати консультацію та організувати подальший супровід.

Що варто зробити для захисту:

1. Зберегти повідомлення з погрозами, фотографії пошкоджень, записи дзвінків та інші докази, якщо це безпечно.
2. За наявності травм звернутися до лікаря та попросити зафіксувати ушкодження в медичній документації.
3. Повідомити поліцію про кожен випадок, навіть якщо попередні звернення не дали бажаного результату.
4. Підготувати документи, гроші, ліки, ключі та необхідні речі для себе й дітей.
5. Домовитися з близькою людиною про умовне слово або сигнал, який означатиме потребу в терміновій допомозі.

Є ще один важливий момент: якщо кривдник контролює телефон або має доступ до листування, пошук допомоги краще здійснювати з безпечного пристрою. Іноді навіть історія браузера може стати приводом для нового конфлікту.

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника: як він працює

Один із найважливіших механізмів негайного захисту — терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Його виносить уповноважений працівник Національної поліції після оцінки ризиків для постраждалої людини.

Це не просто попередження чи формальність. Припис може передбачати:

• зобов’язання кривдника залишити спільне місце проживання;
• заборону входити до житла постраждалої людини або перебувати там;
• заборону контактувати з постраждалою особою будь-яким способом.

Строк дії такого припису — до 10 діб. Причому вимога залишити житло може застосовуватися незалежно від того, кому належить нерухомість. Тобто власник квартири також може бути зобов’язаний тимчасово залишити її заради безпеки постраждалої людини.

Варто розрізняти терміновий та обмежувальний приписи. Перший виносить поліція, другий — суд. Обмежувальний припис може діяти від одного до шести місяців із можливістю продовження на аналогічний строк.

Суд може заборонити кривднику перебувати в одному житлі з постраждалою особою, наближатися до її місця роботи чи навчання, розшукувати її та контактувати через третіх осіб.

А що робити, якщо кривдник ігнорує заборону? Про кожне порушення необхідно повідомляти поліцію. За невиконання термінового заборонного припису передбачена окрема адміністративна відповідальність. Министерство внутренних дел Украины+1

Відповідальність за домашнє насильство та психологічна допомога постраждалим

Українське законодавство передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність. Вибір конкретного покарання залежить від характеру дій, їхніх наслідків, повторності та інших обставин справи.

За статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення насильства передбачені:

• штраф від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• громадські роботи від 30 до 40 годин;
• адміністративний арешт до 10 діб.

Якщо правопорушення вчинене щодо дитини або повторно протягом року, санкції суворіші.

Коли йдеться про систематичне фізичне, психологічне чи економічне насильство, може наставати кримінальна відповідальність за статтею 126-1 Кримінального кодексу України. Покарання передбачає громадські роботи, пробаційний нагляд до п’яти років, обмеження волі до п’яти років або позбавлення волі до двох років.

Окремої уваги заслуговує психологічний стан постраждалих. Навіть після припинення небезпечних стосунків наслідки можуть нагадувати про себе місяцями. Це постійна тривога, проблеми зі сном, почуття провини, страх нових стосунків, втрата впевненості в собі.

Тому психологічна допомога постраждалим від насильства — не другорядна послуга, а важлива частина відновлення. Фахівець допомагає опрацювати травматичний досвід, повернути відчуття контролю над власним життям і поступово відновити особисті кордони.

Звернутися можна до психолога соціальної служби, кризового центру або спеціалізованої громадської організації. У багатьох випадках первинна психологічна підтримка надається безкоштовно.

Особливо важливо подбати про дітей. Навіть якщо вони не зазнають фізичного впливу, регулярні погрози, крики та приниження між дорослими негативно впливають на їхній емоційний розвиток.

І ще одна річ, про яку часто забувають: постраждала людина не зобов’язана самостійно розбиратися з усіма юридичними питаннями. Для цього існують адвокати, соціальні працівники, психологи та правоохоронці.

Чому важливо не залишатися наодинці з проблемою

Насильство не стає нормальним через спільний побут, шлюб або наявність дітей. І жодна сварка не виправдовує погроз, принижень чи фізичної агресії. Перший крок до змін — визнати проблему та звернутися по підтримку.

Держава передбачила інструменти захисту: від виклику поліції та термінового заборонного припису до судових обмежень і кримінальної відповідальності. Головне — не відкладати звернення, якщо безпека перебуває під загрозою.