14 жовтня: День пам’яті преподобної Параскеви Терновської та інших святих
14 жовтня, за православним календарем, церква вшановує пам’ять преподобної Параскеви Терновської. Її життєвий шлях, сповнений самозречення та духовної боротьби, слугує натхненням для вірян. Параскева народилася у заможній та благочестивій родині у містечку Епіват, що на узбережжі Мармурового моря, неподалік Константинополя.
Ще змалку вона вирізнялася неабияким співчуттям до нужденних. Перекази свідчать, що вона могла без вагань віддати свій одяг нужденним, чим часом викликала докори від батьків. Вже тоді для неї допомога ближньому була вищою за будь-які матеріальні блага.
Євангельські слова про необхідність зректися себе і нести свій хрест, почуті в храмі, стали для Параскеви особистим закликом. Після смерті батьків вона відкинула перспективи забезпеченого світського життя, роздала своє майно бідним і залишила рідні місця.
Шлях до духовної досконалості
Першим пунктом її мандрівки став Константинополь – визначний центр паломництва у християнському світі. Там вона з благоговінням поклонялася святиням і шукала духовних наставників. Згодом, оселившись неподалік храму Покрови Пресвятої Богородиці в місцевості Іраклія, Параскева провела близько п’яти років у молитві та суворому подвижництві.
Однак її духовні пошуки не завершилися. Параскева вирушила до Святої Землі, відвідала Єрусалим, а потім знайшла притулок у Йорданській пустелі. Цей період став найвипробуванішим у її житті. Віддалившись від звичного людського побуту, вона проводила час у молитві та пості, терплячи численні випробування, включаючи духовні спокуси. Її прагненням було максимально віддалитися від земних турбот і присвятити своє життя Богові.
Згідно з житійним переказом, одного разу під час молитви їй було явлено, що вона повинна залишити пустелю та повернутися на батьківщину. Послухавшись цього веління, Параскева вирушила назад до Епівата. Але повернулася вона вже не багатою дівчиною з відомої родини, а скромною мандрівницею, яку місцеві жителі не впізнали. Останні роки свого життя вона провела усамітнено, продовжуючи молитися, неподалік храму Святих Апостолів, залишаючись практично невідомою для оточуючих. Після смерті її поховали як незнайому бідну жінку.
Вшанування мучеників Назарія та інших
Церковний календар 14 жовтня також відзначає день пам’яті мучеників Назарія та його сподвижників. Назарій, народжений у Римі, виховувався матір’ю у християнській вірі, тоді як його батько був язичником. Ставши дорослим, Назарій присвятив себе служінню Богові та допомозі християнам, які зазнавали переслідувань. Він відвідував ув’язнених, підтримував їх, допомагаючи не втрачати мужності.
Під час таких відвідувань він познайомився з братами Гервасієм та Протасієм, синами мучеників Віталія та Валерії. За сповідання християнства брати були ув’язнені, і Назарій підтримував їх у темниці. За свою діяльність Назарія схопили, привели на суд і змушували зректися віри та поклонитися язичницьким богам. Відмовившись, він був побитий і вигнаний з міста.
Проте Назарій не припинив проповідувати. У Галлії він зустрів християнку, яка довірила йому свого маленького сина Келсія. Келсій став його учнем та супутником, і разом вони проповідували християнську віру. Їх переслідували, арештовували, але вони залишалися непохитними у своїй вірі.
За проповідь християнства Назарія та Келсія, згідно з переказами, наказали втопити в морі. Їх посадили на корабель, вивезли далеко від берега і кинули у воду. Однак, як свідчить церковне передання, вони дивовижним чином залишилися живими. Моряки, що стали свідками цієї події, повірили в Христа.
Після цього Назарій і Келсій прибули до Мілана, де знову зустріли Гервасія та Протасія, які все ще перебували в ув’язненні. Цього разу переслідувачі вирішили остаточно розправитися з християнами. Назарія та Келсія засудили до страти – їм відрубали голови.
Гервасій та Протасій також відмовилися принести жертви язичницьким богам. Гервасія жорстоко били батогами, і він помер від отриманих ран. Протасія, незважаючи на тортури, не змусили зректися Христа, і його також стратили, відрубавши голову.
Покров Пресвятої Богородиці за старим календарем
До речі, за старим календарем 14 жовтня українці відзначали величне свято – Покров Пресвятої Богородиці. Це свято пов’язане з подією, що сталася у Константинополі. Під час богослужіння у Влахернському храмі святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній побачили Богородицю, яка молилася разом з вірянами, а потім простягнула над ними свій омофор (покров). Цей образ став символом заступництва, захисту та молитви Богородиці за людей.
Народні прикмети та звичаї
У народній традиції 14 жовтня, день пам’яті Параскеви, отримав назву Параскева Брудниця. Часто саме на цей період припадала сира та дощова осіння погода, через що ґрунтові дороги розмокали, а пересування ними ставало дедалі складнішим. Оскільки Параскеву здавна шанували жінки, день її пам’яті набув рис своєрідного жіночого свята.
За народними повір’ями, цього дня господиням належало відкласти повсякденні клопоти та дати собі відпочинок. Намагалися не братися за прибирання оселі, прання та прасування речей, а також уникали шиття та іншої роботи з голкою.
Серед народних прикмет, пов’язаних з цим днем, існують такі:
- Яка погода 14 жовтня – такою буде й зима.
- Північний вітер віщує холодну та сувору зиму, південний – теплу, а західний – сніжну.
- Якщо протягом дня вітер постійно змінює напрямок, зима також буде мінливою – морози чергуватимуться з відлигами.
