31 жовтня за новим церковним календарем православні християни вшановують пам’ять святих апостолів Стахія, Амплія, Урбана, Наркиса, Апелія та Аристовула. Ці мужі, згадані у 16-му розділі Послання апостола Павла до римлян, належали до перших послідовників Христа. Вони жили у I столітті, коли християнство ще тільки набирало обертів у межах Римської імперії, і його прихильники часто стикалися з утисками та нерозумінням.

Основні відомості про цих ранніх християнських діячів походять саме з послань апостола Павла. У своєму зверненні до римської громади він передає вітання багатьом членам спільноти, які активно сприяли поширенню віри. Зокрема, у Римлян 16:8–11 апостол згадує Амплія, Урбана, Стахія, Апелія та Наркиса, зближених спільністю віри. Він окремо відзначає Апелія як “випробуваного у Христі” (Римлян 16:10) та передає вітання “домашнім Наркиса, які належать Господу” (Римлян 16:11). Це свідчить про їхню активну участь у церковному житті та значущість їхньої ролі у формуванні перших християнських громад.

### Мучеництво святого Єпімаха

Цього ж дня вшановується пам’ять святого мученика Єпімаха, який жив у III столітті на території Єгипту. Походячи зі шляхетної християнської родини, він з юних літ прагнув присвятити своє життя служінню Богові. У часи жорстоких переслідувань християн, його відданість вірі стала яскравим прикладом незламності та мужності.

Згідно з церковним переданням, Єпімах покинув звичне життя і оселився у пустельній місцевості неподалік гори Пелусійської. Там він провів багато років у суворій молитві, пості та духовному подвизі, прагнучи зміцнити свою віру та жити згідно з християнськими заповідями, віддалившись від мирської суєти.

Дізнавшись про посилення переслідувань християн в Александрії за правління імператора Деція (близько 250 року), коли частина вірян переховувалася, а інші боялися відкрито сповідувати свою віру, Єпімах вирішив вирушити до міста, аби підтримати одновірців. Прибувши до Александрії, він побачив, як язичницькі обряди супроводжувалися жорстокими переслідуваннями послідовників Христа. За свідченнями житія, Єпімах відважно увійшов до язичницького капища, зруйнував ідолів і відкрито заявив про свою віру.

За цей вчинок святого було заарештовано і приведено на суд. Від нього вимагали зректися Христа та принести жертву язичницьким богам. Єпімах відмовився виконувати накази переслідувачів, залишаючись вірним своїм переконанням. За церковним переданням, його піддали жорстоким катуванням, намагаючись зламати його волю. Проте, він не зрікся віри навіть перед лицем смерті.

Цікавим епізодом житія є розповідь про жінку, яка страждала на хворе око і спостерігала за муками Єпімаха. Крапля крові мученика, що потрапила їй в око, зцілила її, зміцнивши її віру в Христа. Зрештою, Єпімаха було страчено через усічення мечем. Його мученицька смерть стала символом непохитності у вірі та готовності свідчити про свої переконання навіть у найскладніших обставинах.

### Прикмети та звичаї дня

За народними прикметами, якщо 31 жовтня видалося морозним, це могло свідчити про ранній та холодний початок зими. Якщо на вишні ще залишалося листя, то сніг, що міг випасти, ймовірно, швидко танув. Блідий і затуманений місяць цього дня віщував дощ або сніг.

Цього дня існувала заборона на позичання грошей та здійснення дорогих покупок, оскільки вважалося, що це може призвести до фінансових втрат. Також за повір’ями, не варто було підбирати знайдені на землі речі. Якщо ж траплялося знайти чужі гроші, їх рекомендували віддати тим, хто потребує допомоги, вірячи, що такий вчинок принесе добробут та прихильність долі в наступному році.

Серед дозволених дій на цей день було приготування страв з курятини. Господарі, які розводили курей, традиційно переводили птицю до зимових приміщень або додатково утеплювали курники, аби захистити її від холодів. Також з цим днем було пов’язане повір’я про сон: вважалося, що людина, яка добре відпочине цієї ночі, матиме довге життя.