Сьогодні, 12 листопада, українська спільнота оплакує втрату Сергія Бизова — видатного дизайнера, стиліста та одного із фундаторів Ukrainian Fashion Week. Його ім’я назавжди вписане в історію формування вітчизняної модної індустрії. Разом із Іриною Данилевською та Володимиром Нечипоруком, Бизов був у авангарді подій, що започаткували “Сезони моди” – прообраз нинішнього Українського тижня моди. Він не лише створював власні колекції, але й був провідником світових трендів, співпрацюючи з відомими брендами як Sanahunt, Spazio та The Icon. Його діяльність виходила за межі дизайну, адже він умів створювати унікальні простори, де гармонійно поєднувалися мода, мистецтво, музика та архітектура.

У спогадах про Сергія часто лунають слова про його сміливість, невгамовну допитливість та безкомпромісну вимогливість до своєї роботи. Колеги згадують його революційні покази 90-х, спільні подорожі до Парижа, незмінну підтримку в складні часи та амбітні проєкти, що надихали на подальшу співпрацю. Особисті історії, розказані тими, хто знав його багато років, малюють портрет справжнього новатора і натхненника, який не боявся експериментувати та змінювати світ навколо себе.

## Бачення, що випереджало час

Ірина Данилевська, співзасновниця Ukrainian Fashion Week, ділиться своїми глибокими спогадами: “Пам’ятатиму ту ніч у прокуреній кухні у нас з Володею Нечипоруком на Десятинній, коли, власне, і народився Український тиждень моди — його концепція, правила і формат.” Вона підкреслює, що покази Сергія Бизова відзначалися рівнем, який вражає і досі, а його праця у L’Officiel стала важливим етапом у розвитку української моди. “Дякую тобі, Сергію, за “планку”, яку ти завжди тримав,” – додає вона.

Лілія Пустовіт, дизайнерка та засновниця бренду Poustovit, згадує: “Коли я думаю про Сергія, я чую Бйорк. Київ, дев’яності, зали Національного музею. Сергій першим зробив там показ. Сьогодні важко відчути, якої сміливості це вимагало тоді.” Вона розповідає про їхні спільні поїздки до Парижа, де Сергій з невтомною цікавістю досліджував світ високої моди, відвідуючи покази Chanel та Dries van Noten. “Сергій був надзвичайно талановитий і енергійний. У ньому поєднувалися дизайнер, стиліст, архітектор простору і дизайнер інтер’єрів, у нього були абсолютний слух і почуття музики,” – зазначає Пустовіт. Вона згадує його трансформації в Sanahunt, створення Spazio з культовим показом чоловіків у спідницях Comme des Garçons, та народження The Icon. “Сергій був поруч і допоміг мені з неї вийти, запропонувавши зробити колекцію вдвох, у рамках його бренду,” – додає вона, згадуючи особисту підтримку.

## Спадщина, що надихає

Вікторія Андрієвська, авторка та ведуча програми «Телевізійний центр моди», ділиться своїми враженнями: “Шок, біль, сум та спогади про неймовірні пригоди 90-х… Київ, Рим, Ватикан, Неаполь, Париж і багато краси…” Вона згадує Сергія як людину “яскравих, провокаційних, зворушливих” спогадів, дякуючи за його “сміливість, допитливість, талант, драйв, жагу до неймовірних пригод та викликів”.

Юлія Криницька, співзасновниця модельної агенції Faces, вперше працювала на показі Сергія Бизова у 1997 році. “Це було щось неймовірне. Справжнє явище для того часу. […] Сергій створив щось абсолютно нове, сміливе й навіть провокаційне. Це був рівень, який випереджав свій час,” – ділиться вона. Криницька наголошує на його вмінні бачити цілісну картину: “Він бачив не просто одяг чи окрему модель — він бачив цілу картину: колекцію, простір, атмосферу, постановку, майбутнє дефіле.” Вона згадує його останній показ минулого року, де зібралися моделі, що працювали з ним багато років тому, “щоб знову створити щось особливе.” “Сергій Бизов — це не просто ім’я в історії української моди. Це епоха. Легенда. Людина з винятковим талантом і власним неповторним баченням,” – підсумовує Криницька.

З архівних розмов із Сергієм Бизовим стає зрозуміло, що його бачення виходило далеко за межі створення одягу. Він мріяв про простір The Icon, де поєднувалися б одяг, книги, музика та мистецтво – “магазин для людей, які щиро люблять моду, дизайн, мистецтво, сучасну літературу, новий стиль життя, нові відчуття, подорожі”. Він хотів створити “open space, де будуть раді всім”. Його творчий запал підживлювала жага до нового: “Щось мене зсередини весь час підштовхує. Я роблю один проєкт — і відразу починаю думати про наступний.” Це був невтомний творець, чиє життя було натхненне самою реальністю.